Головна

О.К.Бицько про проєкт Держстандарту

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 15 березня 2020; Створено: 15 березня 2020; Останнє оновлення: 16 березня 2020; Перегляди: 718

ЩО РОБИТИ,

або Роздуми й почуття щодо проєкту Державного стандарту базової середньої освіти (2020 р.)

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає…

Т. Г. Шевченко

Ознайомлення з проєктом Державного стандарту базової середньої освіти показало, що він пропонує певні новації, важливі для існування особистості у відкритому інформаційному та геополітичному просторі, однак не готує її та суспільство в цілому до розбудови і захисту держави Україна, поширення її мови й культури в усіх сферах національного життя та поза його межами, подолання шкідливої спадщини колоніального й тоталітарного минулого, вирішення болючого питання формування національної та державної ідентичності, довготривале розмивання яких уможливило дієвість гібридних (військово-пропагандистських) дій Російської Федерації на теренах нашої країни.

Зазначений вище проєкт руйнує національну систему шкільної мовно-літературної освіти, що сформувалася за часів Незалежності та спрямована на вирішення цих гострих питань, на розбудову Духовної Стіни, без якої в сучасному світі не здатна до тривалого існування жодна держава й нація. Усупереч хронічному дефіциту бюджету освіти й науки ця система вже почала демонструвати певні позитивні результати. Спостерігається процес покращення рівня володіння молоддю українською мовою, активно розвивається українське письменництво та художній переклад, помітно збільшилася чисельність видань української оригінальної та перекладної (зарубіжної) літератури, активізувалася театральна та інші галузі культурного життя нації. Між дзеркалами Свого і Чужого у свідомості пересічних українців почав поволі вибудовуватися образ рідної культури.

Твори мистецтва слова, ознайомлення з якими відбувається системно та під керівництвом вчителя, – не лише поштовх для розвитку культури і економіки, але й важливий і БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНИЙ засіб виховання підростаючого покоління та формування багатьох необхідних для життя і розбудови цивілізованого суспільства навичок, зокрема здатності до художнього сприймання, уміння цінувати і насолоджуватися Красою, яка, за словами відомого класика, «врятує світ». За сучасних українських реалій ця теза перетворюється на «врятує український світ». І вирішення цього нагального питання потребує, перш за все, збереження і посилення потуги української системи мовно-літературної освіти, а не бездумного копіювання досвіду країн (нехай і успішних), що не мають таких екзистенційних викликів, як сучасна Україна, яка лише починає процес національного відродження з попелу століть бездержавності та манкуртства, та ще й за умов війни з оскаженілим сусідом-загарбником.

Упевнена, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства та за умов існуючих і потенційних загроз для Української держави і українства як такого об’єднання й денаціоналізація україноцентричних та україноформуючих шкільних предметів «Українська мова», «Українська література» (оригінальна) та «Зарубіжна література» (українська перекладна література) є НЕПРИПУСТИМИМ! А от налагодження стрункої системи міжпредметних зв’язків (на рівні програм, підручників та навчально-виховного процесу) є корисним і вкрай потрібним!

З метою увиразнення мистецької складової шкільних курсів «Українська література» та «Зарубіжна література» та посилення їх культуротворчої потуги доречним вбачається об’єднання цих дисциплін із відповідними частинами шкільного курсу «Художня культура», тобто створити на їх основі два шкільні предмети: «Українська література й культура» та «Література й культура зарубіжних країн».

Якщо говорити про перспективу, то об’єднання двох шкільних літературних курсів є можливим і навіть може бути корисним, але за умови ретельної попередньої підготовки і усвідомлення стратегічної мети. До першої я б віднесла таке: створення експериментальних програм і підручників; запровадження експериментального навчання в окремих закладах середньої освіти різного типу та регіонального розташування; проведення професійної підготовки (перепідготовки) всіх учителів української філологічної тріади (української мови і літератури та зарубіжної літератури), а не просте скорочення останніх, формування готовності вчителів-філологів (в т.ч. юридичної) до такого об’єднання. Адже не можна простим розчерком «пера» відправити на звалище історії унікальний досвід та здобутки, що були накопичені в ході викладання шкільного предмета «Зарубіжна література», як не можна дозволити вчителю без знання предмету викладати його іншим. На мою думку, вирішити це питання допоможе 2-3 річне (в залежності від рівня початкових знань з української мови, української літератури, зарубіжної літератури та їх методик) навчання вчителів-філологів за дистанційною або екстернатною формою) із подальшим правом викладання в школі (за умови успішного проходження випускних випробувань) предмету «Українська мова» та інтегрованого курсу «Література (українська, зарубіжна та національних меншин України)».Не зайвою буде й можливість добровільного вибору закладами середньої освіти (на основі спеціалізації закладу та побажань учнів і батьків) формату вивчення української та зарубіжної літератури: за умов міжпредметної інтеграції чи внутрішньопредметної. Бо головне – результат, тобто ефективна реалізація стратегічної мети шкільної літературної освіти, яку вбачаю, перш за все, в людино-, націє- та державотворенні.

Що стосується шкільного вивчення української мови, то, впевнена, що цей предмет повинен залишатися як самодостатній та інтегрований (тотально і міжпредметно) з УСІМА шкільними дисциплінами. На мою думку, в цьому питанні вже давно треба подивитися правді в очі і почати застосовувати в навчальному процесі здобутки методики вивчення іноземних мов. І перевіряти (в т.ч. у форматі ЗНО) не лише теоретичні знання й навички письма, але й (перш за все) навички говоріння, здатність до вільного усного спілкування українською мовою в різних стилях та на різні теми. Звісно, що вивчення мови має відбуватися на кращому літературному (але також публіцистичному та науковому) матеріалі та у тісному взаємозв’язку з літературними курсами. І почати вибудовувати цей зв’язок треба вже зараз – через об’єднання учительських філологічних кафедр, узгодження календарно-тематичних планів, періодичне проведення бінарних уроків, систематичного висвітлення питань взаємозв’язку на уроках з усіх дисциплін української філологічної тріади.

Роботи багато, але робити її треба не через коліно, а з усвідомленням відповідальності за майбуття держави та української нації.

Із надією на порозуміння та любов’ю до України

О.К.Бицько, старший викладач кафедри методики викладання світової літератури НПУ ім. М.П.Драгоманова

День українського добровольця

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 14 березня 2020; Створено: 14 березня 2020; Останнє оновлення: 14 березня 2020; Перегляди: 418

Дорогі наші ветерани-добровольці!

Вітаємо вас зі святом – Днем українського добровольця!

Прийміть слова щирої вдячності та низький уклін від усього українського народу за вашу мужність, незламну волю, гаряче серце та любов! За те, що захищали і продовжуєте захищати Україну від зовнішнього та внутрішнього ворога! За те, що ніколи не йдете на компроміси з совістю! За вашу честь і за вашу вірність! Нехай ваш безсмертний подвиг надихає всіх українців на подальшу боротьбу за свою державу до повної Перемоги!

Слава Україні! Героям слава!

Слава нації! Смерть ворогам!

Україна – понад усе!

Довідка. День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня. У цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону, з якого згодом був сформований 1 БОП НГУ ім. Кульчицького.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України. За відповідну постанову на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%8F

Постанова Верховної Ради України

«Про встановлення Дня українського добровольця»

від 17.01.2017 № 1822-VIII

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги і турботи про учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості Верховна Рада України постановляє:

1. Установити в Україні День українського добровольця, який відзначати щорічно 14 березня.

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити із залученням громадськості, активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності, та у місячний строк з дня прийняття цієї Постанови затвердити комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця, передбачивши, зокрема:

– проведення щороку заходів з належного вшанування подвигу українських добровольців;

– проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів про масові акції громадського протесту, що відбувалися у листопаді 2013 року - лютому 2014 року в Україні, та про участь у них добровольчих формувань;

– забезпечення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України широкого висвітлення заходів щодо вшанування подвигу учасників добровольчих формувань, організації циклів тематичних теле- і радіопередач.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

А.ПАРУБІЙ

Дивимося художній фільм про українських добровольців: https://www.youtube.com/watch?v=P4TbcMAnORk

Слухаймо пісню про українських добровольців: https://www.youtube.com/watch?time_continue=26&v=xB_-xU8IJnU&feature=emb_logo

Герої не вмирають

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 23 лютого 2020; Створено: 23 лютого 2020; Останнє оновлення: 23 лютого 2020; Перегляди: 343

«Я – ЗВИЧАЙНИЙ УКРАЇНЕЦЬ»

Я гортаю маленьку книжечку про ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ. З обкладинки дивиться на мене проникливим поглядом блакитноокий юнак, над яким злетіла біла голубка. І чиста блакить його волошкових очей струменить мені прямо в душу.

Я давно знала про цього золотоволосого хлопчика, його героїчна історія давно живе в моєму серці. Це СТЕПАН ЧУБЕНКО. Той самий 16-річний юнак, якого жорстоко замордували й розстріляли бандити. ПАТРІОТ, убитий бойовиками ДНР за проукраїнську позицію, посмертно йому присвоєно звання «Народний Герой України». Це ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ, який у свої юні літа загинув тому, що любив Батьківщину. Тому, що жовто-блакитний прапор був для нього не просто символом, а дечим значно більшим, тим, що не зраджують ніколи. Дві такі книжечки про СПРАВЖНЬОГО ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ в Краматорську подарувала нам із Оленою Олександрівною Ісаєвою його мама, вчителька зарубіжної літератури СТАЛІНА ЧУБЕНКО. Вона підійшла до нас після зустрічі з учителями. Я багато що хотіла сказати їй, але розхвилювалась і просто обняла і розцілувала. А головне, що хотіла сказати тими обіймами: «Дякую за Сина!» А мама ГЕРОЯ сказала нам: «Я так рада чути гарну українську мову». Стьопа був воротарем юнацької збірної команди «Авангард», що стала призером Донеччини серед юнаків у 2014 р. Разом зі своїми друзями він опікувався міським дитячим будинком «Антошка». А ще писав вірші, такі ж світлі, як його душа.

Стьопина посмертна збірка посіла перше місце в обласному конкурсі «Створи шедевр». І в цій маленькій книжечці з назвою «Я понял смысл жизни…» зібрано його поезії, прозові замальовки, а також вірші і прозу, присвячені йому. Учора свої лекції з методики викладання зарубіжної літератури на 3-му курсі я почала з розповіді про НАРОДНОГО ГЕРОЯ УКРАЇНИ СТЕПАНА ЧУБЕНКА і з презентації цієї збірки. Ось рядки зі Стьопиного вірша «Я – звичайний українець»:

Київ він, або Донецьк –

Україна все це, брате,

І про це ні в коїм разі

Не потрібно забувати.

Коли будеш ти голодний,

Хлібом, брате, поділюся.

Ми не різні, то не так.

Я тобі в цьому клянусь.

Я – звичайний українець,

Який мріє про одне,

Щоб мій син, піднявши очі,

Бачив небо голубе.

Я – звичайний українець,

І я мрію про одне,

Щоб на прапорі воліло

Завжди жовте й голубе.

Жанна Клименко, доктор педагогічних наук, професор

кафедри методики викладання світової літератури

День Героїв Небесної Сотні

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 18 лютого 2020; Створено: 18 лютого 2020; Останнє оновлення: 18 лютого 2020; Перегляди: 435

СЛАВА ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ!

20 лютого Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні – на честь тих мужніх людей, які повстали проти свавілля кримінальної влади Януковича взимку 2013-2014 рр. та загинули від куль спецпризначенців. Найбільше люду постраждало 18-20 лютого: біля сотні було вбито, ще шість сотен поранено. Є підозра, що серед снайперів, які стріляли в протестувальників, були й представники Москви.

Пам'ятний день на честь загиблих Героїв Майдану було встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 р. – «на підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».

Пам’ятаймо тих, хто віддав життя за Україну!

Слава Україні! Героям слава!

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Джерело світлини: https://www.bbc.com/ukrainian/features-47163982

«Мамо, не плач». Виконує Тіана Роз: https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8

«Плине кача». Виконує «Піккардійська терція»: https://www.youtube.com/watch?v=-Z1BSIiF5jc

Діалогова зустріч з освітянами Донецької області

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 18 лютого 2020; Створено: 18 лютого 2020; Останнє оновлення: 18 лютого 2020; Перегляди: 351

13 лютого 2020 року професори кафедри методики викладання світової літератури Олена Олександрівна Ісаєва і Жанна Валентинівна Клименко взяли участь у діалоговій зустрічі з учителями і методистами Донецької області «Проблеми формування учня-читача в цифрову епоху».Зустріч відбулася в місті Краматорську за ініціативи відділу гуманітарної освіти Донецького обласного інституту післядипломної освіти та за підтримки департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації.

На зустрічі були присутні близько ста учасників: керівники методичних об’єднань учителів зарубіжної літератури, члени обласної творчої групи, вчителі зарубіжної літератури Донецької області. Радо приймав учасників діалогової зустрічі Краматорський заклад загальної середньої освіти № 22 з профільним навчанням імені Миколи Миколайовича Крупченка. Організатором заходу виступила Світлана Гарна, завідувач відділу гуманітарної освіти Донецького ОБЛІППО.

Олена Ісаєва, завідувач кафедри методики викладання світової літератури, доктор педагогічних наук, професор, представила учасникам зустрічі тему «Про роль читання у сучасному світі, емоційний інтелект і чому урок літератури сьогодні має бути провокацією».

Жанна Клименко, доктор педагогічних наук, професор, презентувала доповідь на тему «Літературна інфографіка як засіб розвитку читацької компетентності учнів».

У заході також взяла участь Ірина Красуцька, головний редактор УОВЦ «Оріон» (м. Київ).

У теплій, дружній атмосфері учасники зустрічі обмінялися своїм баченням основних проблем сучасної літературної освіти в Україні.

Студентський фестиваль української пісні

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 18 лютого 2020; Створено: 18 лютого 2020; Останнє оновлення: 29 квітня 2020; Перегляди: 452

«Червона рута» запалює серця

У листопаді 2019 р. на факультеті іноземної філології НПУ імені М.П.Драгоманова відбувся Перший студентський фестиваль української пісні «Червона рута». Організатором заходу виступив Навчально-методичний центр мовної та літературної освіти ім. В. І. Гончарова (за сприяння декана факультету А.А.Зернецької та заступника декана Б.О.Назарова).Фестиваль було присвячено одразу трьом визначним подіям листопада: Дню української мови та писемності (9.11), Міжнародному дню студентів (17.11), а також Дню Гідності та Свободи (21.11).

Задум пісенного фестивалю народився під час святкового концерту до Дня захисника України, який показав, що наші майбутні вчителі та філологи охоче відгукуються на пропозицію заспівати разом, а ще дозволив виявити кількох студенток, які зі шкільних років посилено займаються співами й мають потребу виходити перед публікою й говорити із нею мовою пісні.

Активну участь у підготовці й проведенні пісенного свята взяли студенти 2 курсу. Ведучими фестивалю стали Катерина Зень та Віталій Баданін.

Більшу частину пісень виконали "вранішні зірки" факультету іноземної філології – Ірина Рацин, Ярослава Буймистер, Альона Сєранова. Частина співанок прозвучала у колективному виконанні гостей фестивалю, що стали потенційними учасниками факультетського гурту «Файні фіфи». Окремі пісні прозвучали в записі – у виконанні відомих співаків та авторських колективів: Квітки Цісик, Ірини Шегеди, В’ячеслава Вакарчука («Океан Ельзи»), Олександри Заріцької («Каzка»). До технічного супроводу фестивалю долучилася студентка 2 курсу та голова культурно-масового сектору студентської ради ФІФ Олександра Ничепурук.

Епіграфом свята стали слова відомого українського співака Василя Зінкевича: «Ми є сила, хоча б тому, що маємо таку пісню, де три хвилини не просто забави, а нашої суті. Українська пісня справді обіймає своїми крилами світ. Доводилось бувати в багатьох країнах. І без перекладу, не розуміючи ані слова, публіка встає. Я кажу: ви ж не розумієте, про що я співав. А вони відповідають: в українських піснях є щось таке, що лікує. Ми не можемо без пісні, вона душа наша. Взагалі, треба частіше заглядати в дзеркало своєї душі, щоб впізнавати себе. Непростий тепер час, але ми ніколи не втратимо своєї неповторності. Бо ми — українці».

Пісні фестивалю склали чотири номінації:

І. «Пісні Кохання»:

v«Червона рута» (слова і музика: Володимир Івасюк; виконання: Ірина Рацин за підтримки гурту ФІФ «Файні фіфи»);

v«Мила моя» (слова і музика: Володимир Івасюк; виконання: Квітка Цісик);

v«Де ти тепер» (слова: Дмитро Луценко; музика: Ігор Шамо; виконання: Квітка Цісик);

v«Гуцулка Ксеня» (слова: Роман Савицький; музика: Іван Недільський; виконання: гурт ФІФ «Файні фіфи»);

v«Грушечка» (українська народна пісня; виконання:Ярослава Буймистер);

v«Я стану морем» (слова: Микола Бровченко; музика: Віталій Волкомор; виконання: Альона Сєранова).

ІІ. «Пісні нашого Роду»:

v«Мить» (слова і музика: Святослав Вакарчук; виконання: Ярослава Буймистер);

v«Ой, Роде наш красний…» (українська народна пісня; виконання: Ірина Шегеда за підтримки гурту ФІФ «Файні фіфи);

v«Україна» (слова і музика: Ірина Федишин; виконання: Ірина Рацин).

ІІІ. «Пісні Війни»:

v«Сто бійців» (слова: Олекса Негребецький; музика: до американської пісні «BalladoftheGreenBerets»; виконання: Юлія Донченко («Maxima»)).

v«Прошу в неба» (слова: Віталій Човник та Ірина Федишин; музика: Ірина Федишин; виконання: Альона Сєранова);

v«В нашому серці» (слова: Віктор Винник; музика: Андріана; виконання: Ірина Рацин).

ІV. «Пісні Свободи»:

v«Вставай!» (слова, музика та виконання: В’ячеслав Вакарчук за підтримки гурту ФІФ «Файні фіфи»).

Під час підрахунку голосів гості фестивалю долучилися до колективного виконання ще двох відомих в Україні пісень: «Плакала» та «Дякую тобі, рідна школо».

За рішенням журі, переможцями фестивалю стали такі учасники:

І місце – Ярослава Буймиртер;

ІІ місце – Ірина Рацин;

ІІІ місце – Альона Сєранова.

Крім слухання та співання пісень, гості фестивалю мали щасливу нагоду дізнатися з відеосюжету про відому американську співачку українського походження Квітку Цісик та її щедрий подарунок історичній батьківщині – два альбоми українських пісень у високопрофесійному виконанні, а також побачити трейлер вітчизняного фільму-мюзиклу 2019 р. «Гуцулка Ксеня» (режисерка Олена Дем’яненко). Цікаво, що за час підготовки до фестивалю пісня «Гуцулка Ксеня» завоювала багатьох прихильників серед студентів ФІФ. Фрагмент пісні у виконанні гостей фестивалю можна послухати тут: https://www.youtube.com/watch?v=TstJNeuj2P4&feature=youtu.be.

Заслужені нагороди отримали всі активісти фестивалю: ведучі, співаки та майстриня мультимедійного супроводу свята.

Сподіваюся, що українська пісня стане надійним другом і помічником для наших студентів, а новонароджений фестиваль знайде своє продовження на факультеті іноземної філології, адже ми – українці!

Оксана Бицько, старший викладач кафедри методики викладання світової літератури

День пам'яті Героїв Крут

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 29 січня 2020; Створено: 29 січня 2020; Останнє оновлення: 29 січня 2020; Перегляди: 440

29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

Меморіал битви під Крутами (с. Пам’ятне Чернігівської обл.)Джерело світлини:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81_%C2%AB%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D1%96_%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%97%D0%B2_%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%82%C2%BB

Джерело: http://incognita.day.kyiv.ua/kruti-movoyu-ochevidcziv-ta-prichetnix.html

Промова Михайла Грушевського біля Центральної Ради під час похорону крутянців

«Dulce et decorum pro patria mori! / Солодко і гарно вмерти за отчизну» — каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо. Солодко і гарно! Се затямили вони — і не опустили тієї рідкої нагоди, яку давала їм нинішня велична хвиля відбудування нашої держави і охорони вільностей і прав нашого трудящого люду. Вони стали грудьми за свою батьківщину і мали щастя полягти головами в цій святій боротьбі.

Фото перепоховання загиблих під Крутами студентів. Джерело: https://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/

Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи. Велике щастя окупити своєю кров'ю забезпечення цієї свободи!

От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров'ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!

Джерело світлини: http://charivne.info/blogs/Satsik-Serhiy/38801-bij-pid-krutamy-podvyh-ukrayinskoyi-molodi

Вони щасливі, що могли купити своєю кров'ю такі вартості своєму народові! Батьки, брати, сестри тих, котрих ми сьогодні ховаємо! Стримайте сльози, що котяться з ваших очей, як стримую я. Бо ж ті, котрих ви ховаєте, доступили найвищого щастя — вмерти за отчизну! їх слава і вдячна пам'ять про них житиме з нашою свободою разом, серед народу нашого однині і довіку!

Джерело: Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ, 1991. С. 202.

Памятний Хрест Героям Крут на Аскольдовій могилі. Джерело світлини: https://day.kyiv.ua/uk/news/290116-poroshenko-vshanuvav-pamyat-geroyiv-krut

Павло Тичина

Пам’яті тридцяти

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

1918 р.

«НІКОЛИ НЕ ПЛАЧ»: пісня на честь Героїв Крут у виконанні гурту «Тінь сонця»: https://www.youtube.com/watch?v=mrmRfEtBDPQ

«пАМ’ЯТАЙ ПРО КРУТИ»: сайт з історичними та мистецькими матеріалами про Героїв Крут: http://kruty.org.ua/

Про діяльність Науково-методичного центру

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 22 січня 2020; Створено: 22 січня 2020; Останнє оновлення: 02 березня 2021; Перегляди: 768

Науково-методичний центр мовної та літературної освіти імені В.І.Гончарова

Історія Центру. 2008 р. при кафедрі методики викладання світової літератури НПУ імені М.П.Драгоманова було відкрито Науково-методичний центр мовної та літературної освіти (протокол № 1 від 25 вересня 2008 р.). 2015 року йому було присвоєне почесне ім’я В.І.Гончарова (1952 2014) - д.ф.н., проф., багаторічного керівника Інституту іноземної філології (наразі - факультету), за сприяння якого було створено даний Центр. Активну діяльність щодо організації Центру безпосередньо вели професори Л.Ф.Мірошниченко, О.О.Ісаєва, Л.В.Давидюк, Ж.В.Клименко, доцент А.О.Мельник, старший викладач О.К.Бицько.

Оснащення Центру. На базі Центру функціонує бібліотека сучасної наукової, енциклопедичної, науково-методичної, навчальної та художньої літератури, а також окремих фахових періодичних видань для вчителя-філолога, створена завдяки підтримці кількох посольств іноземних держав в Україні, а також приватних благодійників та власних зібрань викладачів кафедри. Фанд бібліотеки наразі нараховує близько 4500 екземплярів.

Науково-методичний центр мовної та літературної освіти імені В.І.Гончарова оснащений комплектом сучасної мультимедійної техніки (телевізор Тоshiba.Regza, проектор Тоshiba 45, Тоshiba PS AG 4E), яка була подарована кафедрі для новоствореного Центру фірмою “ТOSHIBA” (генеральний менеджер київського офісу фірми - пан Міцуя Макі) за сприяння Посольства Японії в Україні та особисто Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні пана Муцуо Мабучі. Такий подарунок став наслідком співпраці кафедри методики викладання світової літератури з Посольством у питанні методики вивчення в України творів японської літератури та відзначення внеску кафедри в дослідження зазначеної проблеми та популяризацію в Україні літератури Країни вранішнього сонця.

Мета, напрямки діяльності та завдання Центру. Діяльність Науково-методичного центру мовної та літературної освіти імені В.І.Гончарова передбачає здійснення різноманітної науково-методичної, консультаційної, інформаційної та іншої роботи з актуальних питань вітчизняної мовно-літературної освіти, розповсюдження й впровадження сучасних технологій в царині філологічної освіти. Мета його діяльності полягає у сприянні реформуванню вітчизняної мовно-літературної освіти (середньої та вищої) на засадах україноцентризму, патріотизму, професіоналізму, гуманізму, демократії, поширенні передового педагогічного досвіду філологічної підготовки здобувачів загальної середньої освіти, а також вдосконаленні підготовки майбутнього педагога-філолога, вчителя Нової української школи.

Основні напрямки діяльності НМЦМЛО:

- інформаційно-просвітницька та консультаційна;

- науково-дослідницька;

- навчально-методична;

- організаційно-виховна;

- профорієнтаційна та підвищення кваліфікації.

Серед основних завдань діяльності Центру є такі:

- науково-методична, організаційна та інформаційна підтримка майбутніх вчителів-філологів у контексті модернізації освіти в Україні;

- науково-методичне забезпечення системи підготовки й підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розробка та впровадження рекомендацій щодо підготовки та підвищення кваліфікації викладачів-філологів;

- вивчення та висвітлення кращого вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду в царині викладання мови й літератури.

Заходи, що проводяться на базі Центру. На базі Центру проводяться різні науково-практичні, навчально-методичні та організаційно-виховні заходи, а саме:

- секційні засідання Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми мовно-літературної освіти в середній та вищій школах” (один раз на два роки);

- засідання секції методики викладання зарубіжної літератури в межах щорічної студентської конференції “Освіта і наука у вимірах ХХІ століття”;

- науково-методичні семінари з актуальних питань методики викладання зарубіжної літератури;

- відкриті лекції викладачів кафедри методики викладання світової літератури та гостей Центру;

- майстер-класи провідних учителів-філологів України;

- попередні захисти дисертацій з методики викладання зарубіжної літератури та російської мови;

- конференції з питань культурологічної, пропедевтичної та педагогічної практик студентів факультету іноземної філології;

- різноманітні виховні заходи зі студентами факультету професійного та загальнокультурного спрямування, як то: літературно-мистецькі вечори, засідання студентського театру “Слово”, фестиваль української пісні “Червона рута”, творчі зустрічі з видатними людьми України й зарубіжжя, засідання кіно-гуртка (перегляди фільмів іноземною мовою), організація виставок книг з різної тематики та фахових періодичних видань для вчителя-філолога тощо.

Фінансування Центру. Діяльність Центру здійснюється за рахунок бюджетного фінансування та залучення коштів з позабюджетних джерел. Спеціалісти Центру щорічно звітуються на кафедрі та Вченій раді факультету іноземної філології щодо проведеної діяльності НМЦ.

Участь у роботі Центру. У діяльності Центру беруть участь керівництво та викладачі кафедри методики викладання світової літератури та інших кафедр факультету іноземної філології, студенти факультету, громадські організації, вчителі Києва та різних регіонів України. Провідними спеціалістами Науково-методичного центру мовної та літературної освіти імені В.І.Гончарова у 2019-2020 н.р. стали доцент А.О.Мельник та старший викладач О.К.Бицько.

Невмержицька Ольга Федорівна

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 18 січня 2020; Створено: 18 січня 2020; Останнє оновлення: 18 січня 2020; Перегляди: 1093

Професія вчитель як мрія і творчий проект

Коли ми чуємо слово «вчитель», то часто уявляємо свою улюблену вчительку, її зовнішність, голос, манеру викладання та інші риси, притаманні вчителю як професіоналу. Але чи всіх учителів можна назвати справжніми професіоналами? Чи до кожного з них із радістю та захопленням йдуть на урок їхні учні? На жаль, не до всіх! Але є серед них справжні майстри та майстрині своєї справи, вчителі, яких обожнюють учні, шанують батьки та колеги, про яких хочеться говорити й писати, перед якими, як то кажуть, варто зняти шляпу. Саме до таких відноситься педагог, знайомство з яким (під час практики й подальшого науково-методичного дослідження) стало для мене справжнім святом. Мова йде про Ольгу Федорівну Невмержицьку – учителя-методиста гімназії № 143 міста Києва.

О. Ф. Невмержицька [1]

О.Ф.Невмержицька родом з Полтавщини, зі славного українського міста Кременчука, де свого часу закінчила ЗОШ № 25 (нині колегіум). Учителі цього закладу й досі пам’ятають її як сумлінну ученицю на ім’я Оля Дяченко. Вибором професії вона завдячує своїй вчительці російської мови й літератури Марії Пилипівні. «Вона напам’ять читала нам вірші та розказувала про письменників так цікаво, що ніхто не міг залишитися байдужим», – зізнається Ольга Федорівна. Як бачимо, таки велику роль відіграє в нашому житті достойний приклад інших людей!

Здійснити заповітну мрію стати вчителем дозволила вища філологічна освіта, яку пані Невмержицька отримала в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна (спеціальність – викладач російської мови й літератури). Педагогічну діяльність розпочала у рідному місті Кременчузі, а з 2001 року продовжує її в Оболонському районі міста Києва (СШ № 210, гімназія № 143).

2011 рік став визначальним у професійному сходженні педагога: Ольга Федорівна взяла участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року», в номінації «Світова література», який проходив на базі гімназії №17 міста Полтави. У ході професійних змагань 27 учителів із усіх областей України, АР Крим та міст Севастополя й Києва демонстрували майстер-класи та писали творчі роботи. Найкраще, на думку компетентного журі, із завданнями конкурсу впоралася О.Ф.Невмержицька, яку й було визнано переможницею номінації.

Із особистого спілкування з Ольгою Федорівною вдалося дещо дізнатися про її вподобання. Найбільше любить вона вірші Бориса Пастернака та музику Фридерика Шопена. А ще – осінь, у якій для неї синтезується наймиліше: повертаються з відпочинку її дівчатка, закінчується чергове відрядження чоловіка, розпочинається новий навчальний рік…

Від початку педагогічної діяльності пані Ольга вважає себе щасливою людиною, відчуває радість від можливості передати учням свою любов до художнього слова. Школа для неї – світ особливий. Це професія, про яку мріяла з дитинства, це гомін дитячих голосів, а ще – колектив однодумців. Усі сили й наснагу цей яскравий, самобутній, творчий учитель віддає обраній справі.

Що прагне розвинути педагог у своїх учнях? Насамперед – вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі. Особливо важливо, на думку Ольги Федорівни, розвивати критичне мислення, виявляти і використовувати індивідуальний досвід учня, надаючи кожному можливість реалізувати свої здібності. Реалізації поставлених учителем завдань сприяє активне застосування методу проектів, опануванню яким сприяло відвідування занять творчої групи «Досвід і перспективи» вчителів світової літератури Оболонського району м. Києва.

Коли минулого року під час пропедевтичної практики із зарубіжної літератури я потрапила на уроки цієї тендітної жінки, то одразу зрозуміла, що вона майстер своєї справи та висококваліфікований спеціаліст. Учні Ольги Федорівни не бояться виявляти на уроках свої творчі вміння й фантазію, готують різноманітні презентації та творчі проекти, а вчитель, у свою чергу, завжди підтримує їх добрим словом та вірою в їхні можливості.

Ольга Федорівна – неодноразова переможниця професійних учительських конкурсів – «Учитель року – 2011» та «Класний керівник – 2005». Вона входить до складу оргкомітету олімпіад із зарубіжної літератури та російської мови, активний учасник проекту онлайн-навчання. Взяла участь у низці наукових та науково-методичних заходів, зокрема міжнародній науковій конференції «Англійський ренесансний Парнас: Вільям Шекспір та його сучасники» (2011), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Султанівські читання» (2012), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міф і література» (2014), міській відкритій подіумній дискусії «Підвищення професійної майстерності педагога за методичною системою Дейва Берджеса «Навчай як пірат» (2015), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми мовно-літературної освіти в середній та вищій школах» (2017 р.).

Та найбільший показник результативності діяльності вчителя – високий рівень успішності її учнів. За сумлінну працю та успіхи в справі навчання й виховання підростаючого покоління, досягнення високого рівня майстерності в педагогічній діяльності О. Ф. Невмержицька нагороджена грамотами Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві (2005, 2006 рр.) та почесним званням «Заслужений вчитель України» (2011 р.). Тож, якщо на уроках Ольги Федорівни діти відчувають свою власну значущість, усвідомлюють своє місце у світі, відкривають Прекрасне в ньому й самому собі, це і є справжня вчительська Перемога!

Прохватило Маріанна,

студентка 4 курсу факультету іноземної філології

НПУ імені М.П.Драгоманова

[1] Джерело світлини: Невмержицька Ольга Федорівна - у номінації “Зарубіжна література”. Офіційний веб-сайт МОН України. URL:https://mon.gov.ua/ua/konkursi-dlya-pedagogiv/konkurs-uchitel-roku/istoriya-konkursu-v-personaliyah/uchitel-roku-2011/nevmerzhicka-olga-fedorivna-u-nominaciyi-zarubizhna-literatura

Ірина Володимирівна Мегедь

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 16 січня 2020; Створено: 16 січня 2020; Останнє оновлення: 24 квітня 2020; Перегляди: 1349

Пані вчителька на ім’я Досконалість

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель.

Л. Толстой

Життя невпинно змінюється і розвивається, з кожним роком у нас з’являються нові інтереси та ідеали, які впливають на спосіб мислення та світогляд. Сучасність кидає нам безліч викликів, впоратись із якими ми починаємо вчитись зі шкільних років. Саме тому XXI століття потребує сучасних, творчих і свідомих учителів, які допоможуть молодшому поколінню навчитися долати всі виклики майбутнього.

Одним із таких педагогів, що впевнено крокують у ногу з часом та надихають інших на постійне просування вперед, є Ірина Володимирівна Мегедь. Її професійний шлях тісно пов’язаний із викладанням літератури в школі, вихованням творчих здібностей школярів та професійним зростанням колег. Наразі пані Мегедь працює методистом та педагогом-організатором Технічного ліцею Шевченківського району міста Києва та обіймає посаду методиста-кореспондента кафедри методики мов і літератури ІППО КУ імені Бориса Грінченка.

Особливий професійний інтерес І. В. Мегедь викликають питання, пов’язані з викладанням у школі предмету «Зарубіжна література». На її думку, сучасний урок зарубіжної літератури має на меті навчити учнів критично мислити та гостро відчувати. Свої уроки педагогиня будує у відповідності до вимог часу і учнів. Вона використовує новітні технології, які доступні українському вчителю. Вивчення художнього тексту відбувається нерозривно від вивчення біографії письменника, звертається увага учнів на характерні особливості життя і творчості митця. Для аналізу літературного твору Ірина Володимирівна використовує різні методи та прийоми, такі як хмари слів, сенкани, грона, вікторини різного типу, відео-ролики тощо, створює ситуації, що позитивно впливають на розвиток емоційного інтелекту учнів. Важливою складовою уроків І. Мегедь є творча робота учнів, яка не тільки підвищує їх інтерес до вивчення літературного твору, а й допомагає розвивати творчі здібності. Незмінно захоплюють школярів і підвищують ефективність уроку такі дидактичні ігри як "6 капелюхів мислення", "Злови помилку", а різноманітні бліц-опитування допомагають активізувати розумову активність учнів на уроках зарубіжної літератури.

У своїй педагогічній та методичній діяльності дотримується принципу гармонії естетики, якості та ефективності. Педагогиня наголошує на тому, що навчальний матеріал мають наповнювати високоцінні художні твори, які формують уявлення людини про літературний процес і світову літературу загалом. Не можна пропонувати педагогу "27 книжок на 60 навчальних годин"[3].

Ірина Володимирівна вважає, що кожна дитина – це особистість, яка має свої визначальні особливості темпераменту, характеру, таланти і здібності. В одних дітей талант явно виражений, а в інших - захований у глибині душі. Тому часто його слід пробуджувати і розвивати. З метою виявлення і підтримки талантів у підростаючого покоління, педагогиня започаткувала в Технічному ліцеї Шевченківського району фестиваль мистецтв, який успішно проводиться вже 11 років. Усі охочі мають можливість продемонструвати свій талант у будь-якому виді діяльності [2].

Афіша фестивалю мистецтв Технічного ліцею Шевченківського р-ну м. Києва

За час професійної діяльності І. Мегедь здобула і продовжує здобувати дорогоцінний педагогічний досвід, яким щедро ділиться з колегами по учительському цеху. Як методист Технічного ліцею та методист-кореспондент кафедри методики мов і літератури ІППО КУ імені Бориса Грінченка вона часто проводить для вчителів Києва майстер-класи, які на сучасному етапі набули формату педагогічної майстерні, створює майданчики для обміну педагогічним досвідом, стимулює процеси самонавчання та самовдосконалення вчителів. Спільно з іншими методистами та вчителями зарубіжної літератури Ірина Володимирівна неодноразово проводила круглі столи, презентації, обговорення, де ділилася своїми напрацюваннями, роздумами та ідеями щодо вивчення в школі певної теми або твору, частіше новозапровадженого, або застосування новітньої педагогічної технології.

Пані Мегедь – педагог із активною громадянською та професійною позицією, уважно слідкує за станом програмотворення, яке значною мірою впливає на якість шкільної літературної освіти. Так, 2012 року (за часів сумнозвісного Дмитра Табачника) вона була однією з перших, хто виступив із критикою нової програми курсу «Зарубіжна література», що мала на той час суттєві недоліки. Вона відкрито ставила питання Міністерству освіти та науки України про наповнюваність програми якісними творами для читання, забезпечення шкіл художніми текстами, особливо в провінції, та текстами сучасних письменників тощо [3].

2017 р. Ірина Володимирівна разом з іншими педагогами виступила за збереження самостійності шкільних предметів «Українська мова», «Українська література» та «Зарубіжна література». У «Зверненні науково-педагогічної спільноти, представників громадськості та всіх небайдужих до Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич», підписантом якого стала пані Ірина, йде мова про шкідливість такого об’єднання для вирішення нагальних проблем України, наголошується на тому, що зазначені україноцентричні дисципліни формують світогляд національно свідомої особистості, її національну картину світу. Особливо важливо це сьогодні, у період гібридної війни Російської Федерації проти України, спрямованої на підрив нашої державності та деморалізацію суспільства [4].

За словами Льва Толстого, той вчитель досконалий, який «поєднує в собі любов до справи і до учнів». Беззаперечно, Ірина Володимирівна є саме такою вчителькою, адже має у серці любов. А ще тому, що ніколи не зупиняється на досягнутому, критично мислить і гостро відчуває, сміливо крокує в ногу з часом у пошуку Досконалості.

Список використаних джерел

1. Вислови відомих людей про професію вчителя. Персональний сайт Білоус Інни Василівни. URL: https://sites.google.com/site/personalnijbilousinnivasilivni/vihovna-robota/poradi-vikladacu/ vislovividomihludejproprofesiuvcitela (дата звернення – 12.01.2020).

2. Мегедь І. Технологія організації фестивалю мистецтв. Завуч. 2010. №7. С. 18–20.

3. Мельник О. Учитель літератури: "Уявіть собі, що в обов’язкове меню дитини включили чіпси, шоколад і кока-колу". LB.ua. URL: https://ukr.lb.ua/society/2012/08/29/167968_vchitel_literaturi_uyavit_sobi_shcho.html(дата звернення – 10.12.2019).

4. Звернення науково-педагогічної спільноти, представників громадськості та всіх небайдужих до Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич. Зарубіжна література: Веб-сайт. URL:https://sites.google.com/site/zarubizhna/novosti-sajta (дата звернення – 18.11.2019).