Головна

Вибіркова дисципліна (курс 3)

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 25 березня 2020; Створено: 25 березня 2020; Останнє оновлення: 25 березня 2020; Перегляди: 616

ВВ2.3.01 ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

(автор і викладач – доктор педагогічних наук, професор О.О.ІСАЄВА)

Вибіркова дисципліна (2 та 4 курси)

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 25 березня 2020; Створено: 25 березня 2020; Останнє оновлення: 25 березня 2020; Перегляди: 547

ВВ2.3.01 ЛІНГВОДИДАКТИКА

(автор і викладач – кандидат педагогічних наук, доцент Л.В.ДАВИДЮК)

Ми розглянемо:

ü роль і місце української мови серед інших навчальних дисциплін в середній школі;

ü основні лінгводидактичні поняття (мета і завдання шкільного курсу української мови, зміст, принципи, дидактичні засоби, методи та прийоми навчання української мови, засоби навчання української мови).

Ви дізнаєтесь про:

ü сучасний стан методичної теорії і новітні досягнення шкільної практики викладання української мови;

ü наукові засади методики (філософські, лінгвістичні, психологічні, дидактичні).

Ви навчитесь:

üвизначати освітню, розвивальну та виховну мету навчання;

üдавати методичну характеристику навчальному матеріалу;

üвизначати мету і завдання вивчення того чи іншого навчального матеріалу;

üпрацювати зі словниками й довідковою навчально-методичною літературою;

üздійснювати самостійний пошук потрібної інформації.

Вибіркова дисципліна (4 курс)

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 25 березня 2020; Створено: 25 березня 2020; Останнє оновлення: 25 березня 2020; Перегляди: 356

ВВ2.3.02 КОМПАРАТИВНИЙ І ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ

(автор і викладач – доктор педагогічних наук, професор Ж.В.КЛИМЕНКО)

ЩО таке компаративний аналіз? ЯКИЙ художній переклад можна назвати майстерним? ЯК порівнювати оригінал і переклад? ЧОМУ назразках української перекладацької школи навчають майбутніх перекладачів у різних країнах Європи? ЯК здійснювати міжпредметні зв’язкизарубіжної літератури та іноземних мов? ЯК художня література допомагає переконатись, що все в житті пізнається не інакше, як через порівняння?

Якщо ви хочете вирушити на крилах КОМПАРАТИВІСТИКИ І ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА в методичну мандрівку, то унікальний курс за вибором «КОМПАРАТИВНИЙ І ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ»,який пропонує доктор педагогічних наук, професор Ж.В.Клименко, саме

ДЛЯ ВАС!

Вибіркова дисципліна (1 курс магістратури)

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 25 березня 2020; Створено: 25 березня 2020; Останнє оновлення: 25 березня 2020; Перегляди: 381

ВВ2.02.01. СУЧАСНІ КОМУНІКАТИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ

(автор і викладач – кандидат педагогічних наук, доцент Л.В.ДАВИДЮК)

Ми розглянемо:

üстратегії і тактики мовленнєвого спілкування як головний чинник ефективної комунікації та показник загальної культури особистості.

Ви дізнаєтесь про:

üсутність понять комунікативна стратегія і комунікативна тактика;

üтипологію комунікативних стратегій;

üспецифіку реалізації стратегій і тактик міжособистісного спілкування.

Ви опануєте:

üтактико-стратегічним потенціалом різних дискурсів.

Ви навчитесь:

üконтролювати свою мовленнєву поведінку в спілкуванні та аналізувати реакцію своїх комунікативних партнерів;

üправильно використовувати сучасні комунікативні стратегії і тактики у власній комунікативній діяльності в різних життєвих ситуаціях.

УКРАЇНСЬКОЮ І ПРО УКРАЇНСЬКУ

БЕЗ ТАБУ!!!

Вибіркова дисципліна (2 курс магістратури)

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 25 березня 2020; Створено: 25 березня 2020; Останнє оновлення: 31 жовтня 2022; Перегляди: 386

ВВ2.2.02. ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ ВИКЛАДАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(автор і викладач – кандидат педагогічних наук, доцент А.О.МЕЛЬНИК)

Курс спрямований на удосконалення професійної освіти студентів, підготовку їх до інноваційної діяльності у викладанні зарубіжної літератури.

У курсі опануємо технологію вивчення художніх творів зарубіжної літератури, що передбачає розгляд літературного твору як унікального явища світової культури з його інокультурною та перекладною природою.

У програмі курсу також такі інноваційні технології, як технологія розвитку критичного мислення, інтерактивні та медіаосвітні технології, які можна використовувати під час викладання як зарубіжної літератури, так і іноземних мов у школі та виші.

Пропонований курс особливо важливийдля тих студентів, хто вступив у магістратуру, не маючи педагогічної освіти, та не вивчав «Методику викладання зарубіжної літератури» і не готовий до викладання зарубіжної літератури в школі. Знання, які студенти отримують, допоможуть упевнено себе почувати під час комплексного кваліфікаційного державного екзамену або захисту магістерської роботи з методик викладання фахових дисциплін.

Ж.В.Клименко про проєкт Держстандарту

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 15 березня 2020; Створено: 15 березня 2020; Останнє оновлення: 23 березня 2020; Перегляди: 702

ЧОМУ В ПРОЄКТІ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ БАЗОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ЗНИКЛА ЛІТЕРАТУРНА ОСВІТА?

У проєкті нового Державного стандарту базової середньої освіти, оприлюдненому 4 березня 2020 р., фактично зникла літературна освіта. Складається враження, що його автори начебто намагалися замаскувати це зникнення, вписавши у вимоги до учнів, зокрема, і деякі з тих, що стосуються вивчення літератури. Однак аналіз усього матеріалу мовно-літературної галузі Держстандарту свідчить про те, що насправді ці вимоги становлять просто мізер в океані всього, що написано про освіту мовну. Безперечно, добре, що в документі надано величезної ваги вивченню державної мови, рідної та іноземних мов, так має і бути. Водночас незрозуміло, чому проігноровано важливі читацькі вміння й навички, які формуються засобами художньої літератури. І не лише їх, а й національні та загальнолюдські цінності, уявлення про які складаються в ході опрацювання художньої літератури.

Літературна освіта сприяє формуванню гуманістичних поглядів особистості, розвитку критичного мислення, естетичного смаку та уяви, емоційного інтелекту й інтелекту любові, які так потрібні кожній людині в нашому буремному світі. Надзвичайно важливо, що художня література породжує емпатію, яка, за висловом сучасного англійського письменника Ніла Ґеймана, є інструментом, що «збирає людей разом і дає їм змогу поводитись не так, як поводяться самозакохані одинаки»[1]. А як же важливо українцям нині і завжди відчувати силу єдності! Крім того, література розширює світогляд людини, є потужним джерелом національної самоідентифікації та міжкультурної комунікації. Вивчення кращих зразків українського і зарубіжного письменств сприяє не лише пізнанню навколишнього світу, а й самопізнанню особистістю себе. Осмислення художніх творів дає могутній поштовх до фантазування, народження нових ідей, вияву і розвитку творчого начала особистості. Усі ці якості є важливими як для особистісного зростання, так і для глобального суспільного прогресу. Загальновідомо, що читання художніх творів значною мірою впливає і на збагачення мовлення людини, опанування державною, рідною та іноземними мовами. І що не менш важливо – художня література може бути психологічною підтримкою особистості в складних життєвих ситуаціях.

Слід не забувати про особливу місію української літератури і зарубіжної (як оригінальних шедеврів, так і україномовних перекладних) в духовному поступі нашого народу. Адже саме твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса, Йоганна Вольфганга Ґете, Ернеста Гемінґвея, Джорджа Орвелла та багатьох інших відіграли значну роль в історії національного опору тоталітарним системам, насаджуваним російською імперією і радянською владою. По суті художня література в її найкращих зразках стала для українців (і продовжує бути!) засобом боротьби за Незалежність, духовним мечем і щитом українського народу, символом національного відродження. У стандарті варто було б увиразнити, зокрема, і роль української перекладацької школи в цій довготривалій боротьбі. Отже, чи можна під час війни вилучати із Державного стандарту літературну освіту, яка є могутнім чинником виховання учнів? Автори проєкту або не розуміють цього, або навмисно зробили такий крок, аби остаточно знищити обидва шкільні предмети – українську літературу і зарубіжну. Що ж саме про це свідчить?

По-перше, жодного разу в тексті проєкту не зустрічаємо понять УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА і ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА. Тобто в Держстандарті просто не передбачено вивчення конкретно української і конкретно зарубіжної літератур. Адже поняття оригінальна і перекладна не є тотожними попередньо названим складникам літературної освіти. Яка саме оригінальна? Яка перекладна? Значить, будь-хто може розуміти під цими поняттями будь-що, наприклад, ту ж російську літературу. На стратегічній сесії з питань розроблення держстандартів, що відбулася 16 грудня 2019 р., ми з Наталією Рудніцькою вказували на необхідність наявності в проєкті назви цих важливих складників літературної освіти. Також наголошували на потребі розширення літературного компонента і недоцільності нівелювання значення літературної освіти. Про це ж писали в нашому листі, адресованому генеральному директору Директорату дошкільної та шкільної освіти МОН України Андрію Осмоловському і розробникам проєкту (лист оприлюднено у Фейсбуці 22 грудня 2019 р. у групі «Українська філологічна тріада», його можна побачити за такою адресою: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=795398174257247&set=pcb.1185595871646418&type=3&theater&ifg=1. Однак наші зауваження були проігноровані колективом стандартотворців.

По-друге, у розділі «Знання (державна мова, рідна мова (у разі відмінності від державної)» художня література як змістова лінія взагалі відсутня. І лише окремі натяки на вивчення літературних творів знаходимо в змістовій лінії «Текст/медіатекст»: «Літературні твори (оригінальні й перекладні). Роди і жанри літератури. Літературні напрями й течії. Літературно-мистецькі епохи. Художній образ. Емоційний стан і вчинки персонажів, характери. Читацький досвід. Емоційний стан читача. Естетична цінність. Індивідуальний стиль». Це все!

По-третє, у проєкті знівельовано потенціал вивчення художньої літератури у формуванні ключових компетентностей. Наприклад, не вказано на значення її вивчення для формування екологічної компетентності (хоча чимало письменників були і є активними захисниками довкілля), громадянської і соціальної (відомо, що література є потужним джерелом громадянської освіти і скарбницею соціального досвіду людства). Навіть проігноровано роль української і зарубіжної літератур у плеканні культурної компетентності учня, незважаючи на те, що художні твори – це не що інше, як справжні скарбниці культури, і національної, і світової. Обидва літературні курси є ідеологічно важливими україноцентричними предметами, спрямованими на формування української ідентичності учнів і захист незалежної державності України. Де в стандарті увиразнено роль української і зарубіжної літератур у системі національно-патріотичного виховання сучасних учнів?

По-четверте, в ретельно розписаних додатках (на нашу думку, така надмірна деталізація взагалі зайва в Держстандарті, це завдання навчальних програм) не представлено систему знань, умінь і ціннісних орієнтацій, спрямовану на формування літературної компетентності учня, яка є неодмінним складником більш широкої компетентності – читацької. Є лише поодинокі натяки на залучення літературних творів до навчального процесу.По суті додаток спрямовує не на вивчення літератури як такої, а переважно на ілюстрування мовознавчих тем окремими прикладами з художніх творів. Такий підхід певною мірою нагадує події першої половини ХХ століття, коли з 1924 року вивчення української літератури в школах УРСР було спрямоване в русло так званої «комплексної системи». Відповідно до неї, література в школі за тих часів втратила своє значення як окремий предмет, а до художніх творів зверталися лише як до службового матеріалу для ілюстрування суспільствознавчих тем. Автори проєкту, звісно, не зайшли так далеко, але значне переважання мовного компонента галузі над літературним і явно тенденційне формулювання вимог до учнів свідчать про те, що вони не врахували широкий освітній потенціал шкільних літературних курсів.

За результатами експертного обговорення в МОН України (19.02.2020) проєкту Держстандарту базової середньої освіти професори Ольга Ніколенко, Олена Ісаєва, Жанна Клименко підготували правки до мовно-літературної галузі, які було надано робочій групі.
Ознайомитися з цими правками можна за посиланням: https://zl.kiev.ua/shhob-ne-zagubyty-hudozhnyu-literaturu-ukrayinsku-zarubizhnu-v-protsesi-osvitnih-reform/?fbclid=IwAR2J1HxqCdDoiEn2Jr9LWScbcQRPNtjtrP0yFJnqETgyT_eKiDW8fh4p2TE Проте ці пропозиції, як і попередні, були фактично проігноровані, із зазначених правок у проєкт потрапив лише дріб’язок.

У результаті з погляду літературної освіти маємо найгірший за часи незалежної України проєкт Держстандарту. Складається враження, що його автори думали насамперед не про збереження кращих вітчизняних традицій та розумне поєднання їх із інноваціями, а про закладення фундаменту для знищення обох літературних предметів та інтеграції в один предмет мови і літератури. Чи не тому в розглядуваному проєкті художня література опинилася на задвірках, як бідна служниця, якій немає місця в храмі шкільної освіти? І чи не тому автори проєкту, хоча і назвали галузь мовно-літературною, фактично проігнорували цінні ресурси літературного компонента, а відповідно і роль шкільного вивчення літератури у формуванні особистості сучасного українського школяра?

Жанна Клименко, доктор педагогічних наук,

професор кафедри методики викладання

світової літератури НПУ імені М.П.Драгоманова

[1] Ґейман Ніл."Чому наше майбутнє залежить від читання?". Електронний ресурс. URL: https://uamodna.com/articles/chomu-nashe-maybutne-zalezhytj-vid-chytannya/

О.К.Бицько про проєкт Держстандарту

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 15 березня 2020; Створено: 15 березня 2020; Останнє оновлення: 16 березня 2020; Перегляди: 733

ЩО РОБИТИ,

або Роздуми й почуття щодо проєкту Державного стандарту базової середньої освіти (2020 р.)

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає…

Т. Г. Шевченко

Ознайомлення з проєктом Державного стандарту базової середньої освіти показало, що він пропонує певні новації, важливі для існування особистості у відкритому інформаційному та геополітичному просторі, однак не готує її та суспільство в цілому до розбудови і захисту держави Україна, поширення її мови й культури в усіх сферах національного життя та поза його межами, подолання шкідливої спадщини колоніального й тоталітарного минулого, вирішення болючого питання формування національної та державної ідентичності, довготривале розмивання яких уможливило дієвість гібридних (військово-пропагандистських) дій Російської Федерації на теренах нашої країни.

Зазначений вище проєкт руйнує національну систему шкільної мовно-літературної освіти, що сформувалася за часів Незалежності та спрямована на вирішення цих гострих питань, на розбудову Духовної Стіни, без якої в сучасному світі не здатна до тривалого існування жодна держава й нація. Усупереч хронічному дефіциту бюджету освіти й науки ця система вже почала демонструвати певні позитивні результати. Спостерігається процес покращення рівня володіння молоддю українською мовою, активно розвивається українське письменництво та художній переклад, помітно збільшилася чисельність видань української оригінальної та перекладної (зарубіжної) літератури, активізувалася театральна та інші галузі культурного життя нації. Між дзеркалами Свого і Чужого у свідомості пересічних українців почав поволі вибудовуватися образ рідної культури.

Твори мистецтва слова, ознайомлення з якими відбувається системно та під керівництвом вчителя, – не лише поштовх для розвитку культури і економіки, але й важливий і БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНИЙ засіб виховання підростаючого покоління та формування багатьох необхідних для життя і розбудови цивілізованого суспільства навичок, зокрема здатності до художнього сприймання, уміння цінувати і насолоджуватися Красою, яка, за словами відомого класика, «врятує світ». За сучасних українських реалій ця теза перетворюється на «врятує український світ». І вирішення цього нагального питання потребує, перш за все, збереження і посилення потуги української системи мовно-літературної освіти, а не бездумного копіювання досвіду країн (нехай і успішних), що не мають таких екзистенційних викликів, як сучасна Україна, яка лише починає процес національного відродження з попелу століть бездержавності та манкуртства, та ще й за умов війни з оскаженілим сусідом-загарбником.

Упевнена, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства та за умов існуючих і потенційних загроз для Української держави і українства як такого об’єднання й денаціоналізація україноцентричних та україноформуючих шкільних предметів «Українська мова», «Українська література» (оригінальна) та «Зарубіжна література» (українська перекладна література) є НЕПРИПУСТИМИМ! А от налагодження стрункої системи міжпредметних зв’язків (на рівні програм, підручників та навчально-виховного процесу) є корисним і вкрай потрібним!

З метою увиразнення мистецької складової шкільних курсів «Українська література» та «Зарубіжна література» та посилення їх культуротворчої потуги доречним вбачається об’єднання цих дисциплін із відповідними частинами шкільного курсу «Художня культура», тобто створити на їх основі два шкільні предмети: «Українська література й культура» та «Література й культура зарубіжних країн».

Якщо говорити про перспективу, то об’єднання двох шкільних літературних курсів є можливим і навіть може бути корисним, але за умови ретельної попередньої підготовки і усвідомлення стратегічної мети. До першої я б віднесла таке: створення експериментальних програм і підручників; запровадження експериментального навчання в окремих закладах середньої освіти різного типу та регіонального розташування; проведення професійної підготовки (перепідготовки) всіх учителів української філологічної тріади (української мови і літератури та зарубіжної літератури), а не просте скорочення останніх, формування готовності вчителів-філологів (в т.ч. юридичної) до такого об’єднання. Адже не можна простим розчерком «пера» відправити на звалище історії унікальний досвід та здобутки, що були накопичені в ході викладання шкільного предмета «Зарубіжна література», як не можна дозволити вчителю без знання предмету викладати його іншим. На мою думку, вирішити це питання допоможе 2-3 річне (в залежності від рівня початкових знань з української мови, української літератури, зарубіжної літератури та їх методик) навчання вчителів-філологів за дистанційною або екстернатною формою) із подальшим правом викладання в школі (за умови успішного проходження випускних випробувань) предмету «Українська мова» та інтегрованого курсу «Література (українська, зарубіжна та національних меншин України)».Не зайвою буде й можливість добровільного вибору закладами середньої освіти (на основі спеціалізації закладу та побажань учнів і батьків) формату вивчення української та зарубіжної літератури: за умов міжпредметної інтеграції чи внутрішньопредметної. Бо головне – результат, тобто ефективна реалізація стратегічної мети шкільної літературної освіти, яку вбачаю, перш за все, в людино-, націє- та державотворенні.

Що стосується шкільного вивчення української мови, то, впевнена, що цей предмет повинен залишатися як самодостатній та інтегрований (тотально і міжпредметно) з УСІМА шкільними дисциплінами. На мою думку, в цьому питанні вже давно треба подивитися правді в очі і почати застосовувати в навчальному процесі здобутки методики вивчення іноземних мов. І перевіряти (в т.ч. у форматі ЗНО) не лише теоретичні знання й навички письма, але й (перш за все) навички говоріння, здатність до вільного усного спілкування українською мовою в різних стилях та на різні теми. Звісно, що вивчення мови має відбуватися на кращому літературному (але також публіцистичному та науковому) матеріалі та у тісному взаємозв’язку з літературними курсами. І почати вибудовувати цей зв’язок треба вже зараз – через об’єднання учительських філологічних кафедр, узгодження календарно-тематичних планів, періодичне проведення бінарних уроків, систематичного висвітлення питань взаємозв’язку на уроках з усіх дисциплін української філологічної тріади.

Роботи багато, але робити її треба не через коліно, а з усвідомленням відповідальності за майбуття держави та української нації.

Із надією на порозуміння та любов’ю до України

О.К.Бицько, старший викладач кафедри методики викладання світової літератури НПУ ім. М.П.Драгоманова

День українського добровольця

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 14 березня 2020; Створено: 14 березня 2020; Останнє оновлення: 14 березня 2020; Перегляди: 430

Дорогі наші ветерани-добровольці!

Вітаємо вас зі святом – Днем українського добровольця!

Прийміть слова щирої вдячності та низький уклін від усього українського народу за вашу мужність, незламну волю, гаряче серце та любов! За те, що захищали і продовжуєте захищати Україну від зовнішнього та внутрішнього ворога! За те, що ніколи не йдете на компроміси з совістю! За вашу честь і за вашу вірність! Нехай ваш безсмертний подвиг надихає всіх українців на подальшу боротьбу за свою державу до повної Перемоги!

Слава Україні! Героям слава!

Слава нації! Смерть ворогам!

Україна – понад усе!

Довідка. День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня. У цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону, з якого згодом був сформований 1 БОП НГУ ім. Кульчицького.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України. За відповідну постанову на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%86%D1%8F

Постанова Верховної Ради України

«Про встановлення Дня українського добровольця»

від 17.01.2017 № 1822-VIII

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги і турботи про учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості Верховна Рада України постановляє:

1. Установити в Україні День українського добровольця, який відзначати щорічно 14 березня.

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України розробити із залученням громадськості, активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності, та у місячний строк з дня прийняття цієї Постанови затвердити комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця, передбачивши, зокрема:

– проведення щороку заходів з належного вшанування подвигу українських добровольців;

– проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів про масові акції громадського протесту, що відбувалися у листопаді 2013 року - лютому 2014 року в Україні, та про участь у них добровольчих формувань;

– забезпечення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України широкого висвітлення заходів щодо вшанування подвигу учасників добровольчих формувань, організації циклів тематичних теле- і радіопередач.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони та Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

А.ПАРУБІЙ

Дивимося художній фільм про українських добровольців: https://www.youtube.com/watch?v=P4TbcMAnORk

Слухаймо пісню про українських добровольців: https://www.youtube.com/watch?time_continue=26&v=xB_-xU8IJnU&feature=emb_logo

Герої не вмирають

Деталі: Автор: Методист; Батьківська категорія: Про кафедру; Опубліковано: 23 лютого 2020; Створено: 23 лютого 2020; Останнє оновлення: 23 лютого 2020; Перегляди: 357

«Я – ЗВИЧАЙНИЙ УКРАЇНЕЦЬ»

Я гортаю маленьку книжечку про ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ. З обкладинки дивиться на мене проникливим поглядом блакитноокий юнак, над яким злетіла біла голубка. І чиста блакить його волошкових очей струменить мені прямо в душу.

Я давно знала про цього золотоволосого хлопчика, його героїчна історія давно живе в моєму серці. Це СТЕПАН ЧУБЕНКО. Той самий 16-річний юнак, якого жорстоко замордували й розстріляли бандити. ПАТРІОТ, убитий бойовиками ДНР за проукраїнську позицію, посмертно йому присвоєно звання «Народний Герой України». Це ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ, який у свої юні літа загинув тому, що любив Батьківщину. Тому, що жовто-блакитний прапор був для нього не просто символом, а дечим значно більшим, тим, що не зраджують ніколи. Дві такі книжечки про СПРАВЖНЬОГО ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ в Краматорську подарувала нам із Оленою Олександрівною Ісаєвою його мама, вчителька зарубіжної літератури СТАЛІНА ЧУБЕНКО. Вона підійшла до нас після зустрічі з учителями. Я багато що хотіла сказати їй, але розхвилювалась і просто обняла і розцілувала. А головне, що хотіла сказати тими обіймами: «Дякую за Сина!» А мама ГЕРОЯ сказала нам: «Я так рада чути гарну українську мову». Стьопа був воротарем юнацької збірної команди «Авангард», що стала призером Донеччини серед юнаків у 2014 р. Разом зі своїми друзями він опікувався міським дитячим будинком «Антошка». А ще писав вірші, такі ж світлі, як його душа.

Стьопина посмертна збірка посіла перше місце в обласному конкурсі «Створи шедевр». І в цій маленькій книжечці з назвою «Я понял смысл жизни…» зібрано його поезії, прозові замальовки, а також вірші і прозу, присвячені йому. Учора свої лекції з методики викладання зарубіжної літератури на 3-му курсі я почала з розповіді про НАРОДНОГО ГЕРОЯ УКРАЇНИ СТЕПАНА ЧУБЕНКА і з презентації цієї збірки. Ось рядки зі Стьопиного вірша «Я – звичайний українець»:

Київ він, або Донецьк –

Україна все це, брате,

І про це ні в коїм разі

Не потрібно забувати.

Коли будеш ти голодний,

Хлібом, брате, поділюся.

Ми не різні, то не так.

Я тобі в цьому клянусь.

Я – звичайний українець,

Який мріє про одне,

Щоб мій син, піднявши очі,

Бачив небо голубе.

Я – звичайний українець,

І я мрію про одне,

Щоб на прапорі воліло

Завжди жовте й голубе.

Жанна Клименко, доктор педагогічних наук, професор

кафедри методики викладання світової літератури

День Героїв Небесної Сотні

Деталі: Автор: Методист; Опубліковано: 18 лютого 2020; Створено: 18 лютого 2020; Останнє оновлення: 18 лютого 2020; Перегляди: 447

СЛАВА ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ!

20 лютого Україна відзначає День Героїв Небесної Сотні – на честь тих мужніх людей, які повстали проти свавілля кримінальної влади Януковича взимку 2013-2014 рр. та загинули від куль спецпризначенців. Найбільше люду постраждало 18-20 лютого: біля сотні було вбито, ще шість сотен поранено. Є підозра, що серед снайперів, які стріляли в протестувальників, були й представники Москви.

Пам'ятний день на честь загиблих Героїв Майдану було встановлено указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 р. – «на підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».